СЕМЕНІВКА ІСТОРИЧНА
«ЗНІМИ, ФОТОГРАФ, НАС ДОПОКИ МИ ЩАСЛИВІ…»
Або про перші фотосалони міст і містечок півночі Чернігівщини
Винайдення наприкінці 1830-х років фотосправи стало видатним відкриттям, яке, крім іншого, дозволило зробити зримою історію міст і сіл, різноманітних подій, нарешті, життя людей у багатьох його проявах. Завдяки старим знімкам люди знають, як виглядали їхні діди-прадіди…
На початках ця справа була технічно складною, вимагала значних фінансових витрат на обладнання, через що світлини коштували дуже дорого. Відповідно, дозволити собі сфотографуватися могли лише заможні люди. Якщо у великих українських містах перші фотосалони почали масово з’являтися у 1860-роках, то у маленьких містах та містечках півночі Чернігівщини перші фотостудії відкрилися переважно у перші роки ХХ століття. До невеликих населених пунктів сучасних Новгород-Сіверського та Корюківського районів фотографи приїздили, як правило, після того, як опанували мистецтво фотосправи у великих містах.
Показовою у цьому є історія чернігівського фотографа Миколи Яворовського, якого познайомили з новим захоплюючим заняттям його старші родичі та їхні колеги в Одесі. Як розповів правнук фотографа Євген Колосков, наприкінці ХІХ століття вони мали в цьому місті декілька фотосалонів. Власну справу Микола Дмитрович Яворовський, якому у всьому допомагала його дружина Марія Філаретівна (на фото 1 вони разом із її рідною сестрою), розпочав саме у Чернігові. На початку ХХ століття Яворовські поширили свій бізнес на два повітові міста Чернігівщини – Сосницю та Новозибків. У Сосниці справою займалася Марія Філаретівна, знімки, які робили в цьому місті, клеїли на фірмовий картонний бланк із написом «М. Яворовская» (фото 2). У Сосниці деякий час також працювало відділення чернігівського фотосалону «Рембрант», фотографи Л. Гершман та Р. Коганова, які мали свої ательє і в м. Конотоп.
Як вже йшлося, на початку ХХ століття фотознімок коштував досить дорого, наприклад, сімейне групове фото у середньому вартувало 1,5 карбованця. Це були досить великі кошти, адже наприклад, за таку ж суму у ті часи можна було придбати кілограм чорної ікри, яка в ті часи, щоправда, не вважалася делікатесом і коштувала не так дорого, як зараз. Звісно, майже всі заможні родини на початку ХХ століття мали групові або портретні фото, для цієї категорії у той час це вже стало нормою життя. І менш заможні люди також намагалися віднайти у бюджеті родини кошти, щоб мати сімейний знімок, так як це, наприклад, зробив мій прадід по батьківській лінії. Дуже популярним також стало фотографування класів різних навчальних закладів. Тож не дивно, що після великих міст фотосалони почали відкривати у повітових містах, де було чимало різних навчальних закладів, а також працювало багато державних чиновників з високою зарплатою.
Так, у повітовому Новгороді-Сіверському на межі ХІХ – ХХ ст. у різні роки працювали, як мінімум, чотири фотосалони: Анатолія Ассінга, Мейснера, Анни Сандер, а також фотографія С. Гончарова, який також мав відділення у сусідньому містечку Семенівка (печатка – фото 3).
У цей же час у Сновську гарні світлини можна було зробити у філії чернігівського “Рембрандта” та фотосалоні Фрейдкіна. У Корюківці в 1910-х роках при товаристві цукрових заводів працювало фотоательє Ф. Морозовського (одна з його світлин – фото 4), який також робив знімки і у сусідньому Сновську. Трошки пізніше у містечку відкрився фотосалон Бориса Ходорковського. Серед їхніх клієнтів були, зокрема, і працівники цукрових заводів та заможні селяни із навколишніх сіл. Чимало світлин перелічених фотомайстрів експонуються у місцевих краєзнавчих музеях Сновська та Корюківки.
У Коропі на початку ХХ століття працювало фотоательє Рохленка (логотип - фото 5). З пошуком інформації про перше фотоательє у Мені довелося довго попрацювати, попросити про підтримку багатьох колег-краєзнавців… Загалом, усе ця історія заслуговує на окрему публікацію, поки що скажемо, що у Мені на початку ХХ століття була фотографія “Х. Генс”. Будемо раді, якщо читачі доповнять цей список!
У салонах фотографи мали справу з досить великими апаратами, які у середині ХІХ століття називали камера-обскура. Зображення людей або інших об’єктів, які фотографували, через об’єктив потрапляло на спеціальні пластини, з яких після хімічної обробки потім друкували паперові знімки. Подібний спосіб використовували у салонах аж до початку 1990-х, напевно, багато хто пам’ятає, як фотограф, що схилився біля камери, казав: «Дивіться, зараз пташка вилетить»! Пташка, звісно, не вилітала, проте на пам'ять виходили чудові якісні знімки.
Архів фотосалонів у ті далекі часи складався з величезної кількості пластин, з яких у будь який момент можна було надрукувати додаткові світлини. Не дарма, на звороті цупких картонних фірмових бланків, на які клеїли знімок, поруч із прізвищем власника салону та його адресою, було також написано: «Негативи зберігаються». Що стосується якості відбитків, то вона, за умови належного зберігання, залишається відмінною і більше ніж через сто років. На превеликий жаль, у полум’ї війн та революцій ХХ-го, а тепер ще й великої війни ХХІ століття наші земляки втратили дуже багато світлин… Можливо, комусь посміхнеться доля, і хтось знайде старі пластини з архівів фотохудожників, які ховали у роки соціальних потрясінь. Так як це, наприклад, зробив у 1941 році нащадок одного з перших чернігівських фотографів Савелія Шлегеля.
На межі ХІХ – ХХ століть саме завдяки фотографам були створені тисячі листівок з видами сотень міст та сіл, які в той час називали відкритими листами. Їх, як правило, люди надсилали до свят. На старовинних листівках збережені види й багатьох міст Чернігівщини. В перші десятиліття ХХ ст. з’явилися плівкові фотоапарати, які могли вже використовувати й фотографи-любителі. Вони також зробили величезний внесок в увічнення пам’яті про минувшину. Але це вже теми для наступних розповідей.
…Зараз кожен з нас, маючи смартфон, як кажуть, сам собі фотограф. Ми робимо тисячі фотознімків, стільки ж втрачаємо… Нині зростає покоління, яке практично не мають паперових світлин, адже люди покладаються виключно на електронні носії. Дуже часто через різноманітні комп’ютерні збої ми втрачаємо найцінніші спогади. Тому хочеться сказати: зберігайте фото на декількох електронних носіях, найдорожчі для вас знімки обов’язково надрукуйте у професійних лабораторіях на якісному фотопапері. Також підпишіть зроблені світлини на звороті. Це буде неоціненний подарунок для ваших дітей-онуків.
Якщо у вас є цікаві родинні фото початку ХХ століття або старовинні листівки з видами міст та сіл Чернігівщини – будь ласка, поділіться їхніми фотокопіями у коментарях.
Едуард Асмаковський, історик-краєзнавець, спеціально для “Місцевих медіа”