Хлопчик утікав у поле й малював. Ховався серед жита й копиць сіна, щоб ніхто не бачив, і переносив на папір те, що було перед очима: хати, городи, вербу над водою. Це Жадове на півночі Семенівщини, кінець 1950-х. Через півстоліття той хлопчик, уже посивілий художник, скаже просто: «Село мені снилося ночами, і я малював те, що близьке серцю».
Микола Гайдук народився 8 вересня 1947 року в Жадовому – великому селі Семенівської громади, що майже впирається в кордон. Малювати почав рано і, за власним зізнанням, потай: сільський хлопець, який замість справ біг у поле з олівцем, викликав більше подив, ніж схвалення.
Після школи він поїхав туди, де небо й море іншого кольору, – до Криму. У 1967–1971 роках навчався в Сімферопольському художньому училищі імені Миколи Самокиша, одній із найкращих реалістичних шкіл тогочасної України. Дипломну роботу назвав без вигадок – «Доярки». Крим дав йому професію й другу любов; кримські етюди він писатиме потім усе життя.
А працювати повернувся ближче до дому – в Чернігів. З 1974 по 2003 рік Гайдук був художником-монументалістом на обласному художньо-виробничому комбінаті. Це була доба великих державних замовлень, і руки монументаліста завжди мали роботу: мозаїчні панно на стінах шкіл, розписи в установах.
Його мозаїки розійшлися по області. «Грані пізнання» – у школі. «Дари землі Поліської» – в Ніжинському агротехнічному коледжі. Монументальний розпис – у Городнянській лікарні. Робота була помітна, добротна, потрібна – і водночас чужа тому, що снилося ночами.
Бо поряд із замовними панно був інший Гайдук – той, що писав село. Не парадне, а буденне: городи наприкінці літа, розмита дорога, стара хата під деревом, верба, схилена над ставком. Він шукав красу там, де її зазвичай не помічають, – у непоказних околицях, скромних вуличках, сірому небі перед дощем. Небо, до речі, було його головною пристрастю; він міг переписувати той самий краєвид заради іншого світла.
Працював швидко, етюдами, ловлячи момент, поки не змінилося освітлення. Постійно фотографував, щоб потім, узимку, повертатися до літа. А під час роботи, кажуть, писав музику – просто для себе. У молодості літав на дельтаплані: художник, якому було замало дивитися на небо знизу.
Вдачу мав скромну, майже непомітну. З 1987 року виставлявся на республіканських виставках, персональні влаштовував у Чернігові – 1997, 2001, 2003, 2017. Наприкінці 1980-х став членом Спілки художників. А з 2004-го, коли комбінат уже не давав роботи, пʼятнадцять років учив дітей у Чернігівській художній школі – чесно, вимогливо, не терплячи недбалості в роботі. Його картини осіли в Чернігівському художньому музеї та обласній бібліотеці імені Короленка.
А потім прийшов лютий 2022 року.
Чернігів опинився в облозі. У перші тижні великої війни в будинок Гайдука на хуторі Олександрівка влучив російський снаряд. Дім згорів. У вогні загинув його пес Макс і зникла ціла колекція – близько пʼятнадцяти кримських пейзажів, той самий кримський цикл, який він беріг десятиліттями.
Художник це пережив – але ненадовго. Микола Гайдук помер 16 квітня 2022 року, у розпал війни, після тривалої хвороби.
Лишилися картини, які були в музеях і чужих домах, – а отже, вціліли. На них досі те саме, що снилося йому ночами: тепле сільське надвечірʼя, верба над водою, городи наприкінці літа. Село, з якого починався хлопчик, що ховався в житі з олівцем.
Джерела:
Микола Гайдук у Вікіпедії – https://uk.wikipedia.org/wiki/Гайдук_Микола_Васильович
Енциклопедія сучасної України – https://esu.com.ua/article-28242
«Село мені снилося ночами, і я малював те, що близьке серцю», бібліотека імені Короленка – https://libkor.com.ua/news/5839-selo-meni-snilosja-nochami-i-ja-malyuvav-te-sho-blizke-sercyu
«Микола Гайдук – художник, який шукав непоказну красу», Біла хата – https://bilahata.net/mykola-hayduk-khudozhnyk-iakyy-shukav-nepokaznu-krasu/
Жадове Семенівської громади – https://uk.wikipedia.org/wiki/Жадове
Світлини: репродукції з Енциклопедії сучасної України та архіву Soviet Mosaics in Ukraine
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Жадового чи роботи Миколи Гайдука – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot
«Наша Семенівка» / «Місцеві медіа»